ДЯКУЄМО ЗА ЗАХИСТ

Гай Дмитро Петрович

29 листопада 2022 року в районі села Макіївка на Луганщині загинув 39-річний солдат Дмитро Гай, позивний Даф. Під час виконання бойового завдання воїн отримав смертельне кульове поранення. 

Дмитро – уродженець міста Добропілля. Народився 23 вересня 1983 року. Здобув середню освіту в місцевій школі №7. У цивільному житті працював на шахті, але після дворазового травмування ноги змушений був звільнитися, тож надалі підробляв на будівництві. Вільний час любив проводити з донькою або друзями. Обожнював тварин, часто годував безпритульних собак і котів. І сам мав маленького песика.

Коли почалася повномасштабна війна, чоловік добровільно став до лав 105-ої окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України та вирушив на передову.

«Про свого батька я можу сказати лише найтепліші слова. Завдяки йому я знаю, що таке безмежна любов до своєї близької людини. Всі друзі знають його як люблячого батька, дуже щиру та завжди усміхнену людину, навіть у складних ситуаціях він завжди посміхався та казав: «Ми все владнаємо, тільки не вішай носа». Посмішка крізь складнощі та біль, які він пережив за все своє життя. Але він ніколи не опускав руки. З початку повномасштабного вторгнення він одразу дав зрозуміти, що не буде стояти осторонь, і, нікого не повідомивши, пішов добровольцем. Попри усі благання не йти, він сказав: «Я мушу!». Понад усе він хотів, щоб його рідні та друзі жили під мирним небом, тому дуже хочу, щоб на знак подяки його памʼятали», – розповіла Юлія Гай. Поховали Дмитра на місцевому цвинтарі в Добропіллі. У нього залишилися брат і донька.

Посмертно боєць нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Вічна пам'ять та слава Героєві! 

Сидоренко Андрій Володимирович

3 вересня 2022 року на Бахмутському напрямку у віці 42 роки загинув водій-слюсар 2 відділення розбирально-складальних робіт 1-го ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роботи автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини А0536 солдат Сидоренко Андрій Володимирович.

Андрій народився 9 травня 1980 року в місті Добропіллі Донецької області. У 1995 році закінчив школу № 7. Працював гірником підземним 3 розряду дільниці з видобування вугілля №1 шахта «Добропільська» ВП «Шахтоуправління «Добропільське» Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток».

Був мобілізований влітку 2022 року. Захищаючи незалежність і територіальну цілісність України у протистоянні ворожій агресії, наш герой віддав своє життя. Без батька залишилося двоє синів.  Похований на добропільському цвинтарі.

Ми схиляємо голови у вдячності перед нашим захисником.

Вічна пам’ять Героєві!

Куцеріб Ростислав Андрійович

22 квітня 2023 року на Авдіївському напрямку у віці 32 років загинув командир 1 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини А0536 молодший лейтенант Куцеріб Ростислав Андрійович.

Ростислав Куцеріб народився 15 січня 1991 року у місті Добропіллі. Середню освіту отримав у місцевій школі № 7. Згодом закінчив вищий навчальний заклад за напрямком вугільної галузі. Почав трудову діяльність на ВП «Шахтоуправління «Добропільське» ДП «Добропіллявугілля-видобуток» гірником підземним, а невдовзі вже займав посаду заступника начальника дільниці вентиляції та техніки безпеки №2 шахти «Алмазна».

У січні 2023 року був мобілізований до лав ЗСУ. На жаль, Ростислав – сирота, із рідних залишився лише брат. Добрий, світлий спомин про покійного захисника назавжди залишиться у пам’яті близьких, колег, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував.

Похований на добропільському кладовищі.

Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!

Кравченко Андрій Анатолійович

23 липня 2022 року у селі Богородичне у віці 50 років загинув командир взводу вогневої підтримки 1 аеромобільно-десантної роти військової частини А4165 старший лейтенант Кравченко Андрій Анатолійович.

Андрій народився 16 квітня 1972 року у місті Добропіллі. Завжди усміхнений, щирий, розумний, талановитий випускник НВК № 7, приклад для наслідування. Гідний син свого батька. Дбайливий сім'янин, уважний чоловік. Завжди був міцним плечем для дружини. Мав особистий невеличкий бізнес та безліч планів на майбутнє. 

24 лютого 2022 року, взявши в руки зброю, Андрій став на захист України та її народу. Він – справжній Герой, який ціною власного життя подарував нам право на сьогодні та надію на завтра. Похований на добропільському кладовищі.

Вічна пам'ять та слава Героєві!